Цей запис зібрав гіпотези. Ніщо тут не є підтвердженим каноном; майбутні розділи можуть спростувати будь-що з цього.
Ільян Венн зник 2214 року із зачиненого підіймача, поки камери на дев’ять секунд утратили картинку. Офіційно він зник безвісти й, імовірно, загинув. Архів не закриває цього питання, бо докази надходять і надходять.
# Докази того, що він вижив
- Ні тіла, ні падіння, ні пробоїни так і не знайшли. Його збруя була пристебнута до рами, пряжка застебнута. Див. Порожній підіймач.
- У пакеті блекауту — його голос, що вимовляє слова, яких немає в жодному архівному записі. Див. Шість слів.
- На верстаті на поверсі 7-4 стоїть частково розібраний корпус з’єднувача із серійним номером L-1 — саме так, як залишив би його інженер. Див. Кріолабораторія.
- Попередження було звернене до Марека — на ім’я, якого шахта ніколи не чула в жодному ретрансляторі.
# Докази того, що ні
- «Астеріон» зберігає сотні годин його голосу; тому, що слухало ланцюг ретрансляторів, матеріалу вистачало.
- Після калібрування 2214 року неперелічений осколок читався як досконала копія RS-0114. Розлом копіює речі. Копія голосу — ще не жива людина.
- Склади показують, що шахта може відтворювати предмети аж до подряпин. Другий корпус L-1 може бути ще однією копією.
# Третя можливість
Власні нотатки Ільяна підказують прочитання, що не є ні тим, ні іншим: що він «присутній у мережі машин». Якщо шахта вивчає форми того, чого торкається, а вона торкнулася Ільяна, то щось там, унизу, може знати його справді дуже добре. Чи є це щось ним — питання, на яке архів відповісти не може. Можливо, на нього й немає відповіді.
Якщо воно може вивчити наші форми, то може вивчити й наші імена.
— Ільян Венн, записник, остання сторінка


