RIFT
ELEVATOR
ЗАПИС АРХІВУ

Випробування на повернення 2214 року

Перший підіймач, сертифікований для екіпажу, повертається з Розлому порожнім і привозить осколок, якого ніхто не відправляв униз. За кілька днів його конструктор зникає.

Випробування прототипу L-1 на повернення мало поставити крапку в проблемі, що тяглася дванадцять років. Натомість воно відкрило питання, які 2217 року ведуть експедицію вперед.

# Випробування

L-1 стартував без людей зі стартової люльки «Астеріона» з герметичним приладовим модулем, фазовим з’єднувачем на осколку й маніфестом, у якому було перелічено все на борту, до останнього болта. Він спустився на два сектори, втримав маршрут крізь складку на межі й за графіком почав підйом. Через чотирнадцять годин він пристикувався до люльки тим самим маршрутом, яким спускався. Жодній машині до нього це не вдавалося.

Святкування тривало, доки інвентаризаційна група не відкрила ядро. Осколок з’єднувача був на місці. Поруч із ним, приплавлений до корпусу з’єднувача, лежав другий осколок. Його не було в маніфесті, він не мав каталожного номера, а його енергетична сигнатура не збігалася ні з чим в архіві станції. Приладовий модуль не зафіксував нічого незвичайного: ні зупинки, ні контакту, ні відкритої панелі.

# Калібрування

Ільян Венн наполіг на тому, щоб вивчати неврахований осколок на місці, не виймаючи його зі з’єднувача. Попри заперечення командира станції, він повернув L-1 униз, у найнижче положення люльки, одразу під замком краю, для подальшого калібрування. Яра Демір керувала пультом нагорі.

За журналом Яри, калібрування шість хвилин ішло нормально. Потім струм з’єднувача стрибнув, камери люльки на дев’ять секунд втратили зображення, а коли воно повернулося, підіймач стояв у люльці з відчиненими дверима. Ільяна не було. Його страхувальна прив’язь лишилася пристебнутою до рами. Див. «Порожній підіймач».

# Розслідування

Розслідування Директорату не виявило ні падіння, ні тіла, ні пролому в люльці. Ільяна Венна записали зниклим безвісти й імовірно загиблим, а пілотовані спуски призупинили. Неврахований осколок вийняли й запечатали в лабораторіях станції. Відтоді його прозвали «пасажиром».

Через три роки голос Ільяна знайшли в останньому пакеті затемнення «Астеріона».