Спускатися в Розлом ніколи не було найважчим. Про це дбає гравітація. Проблемою, що визначила два десятиліття інженерної роботи, було повернення: платформа, яка спустилася, не могла знайти ту саму шахту на шляху нагору. Кабелі обривалися, маршрути зміщувалися, а радіо приходило не по черзі.
# Проблема повернення
Тросові платформи доби розвідки були одноразовими. Їхні кабелі відстежували пройдений маршрут, але сам маршрут змінювався через складки геометрії. Платформа, яку тягли вгору, впиралася в стіну, якої на шляху вниз не було, або підіймалася в ділянку шахти, не з’єднану з краєм.
Ільян Венн прийшов до інженерного штабу на краю шахти 2202 року й доводив, що проблема не механічна. Підіймач не може втримати маршрут, бо ніщо в ньому не належить шахті. Його рішенням було збудувати щось, що належатиме.
# Фазовий з’єднувач
2206 року контейнер платформи P-3 повернувся зі смугою сплаву Розлому, яка лишалася намагніченою без живлення. Ільян обгорнув нею осколок Розлому й збудував перший фазовий з’єднувач — інтерфейс реактора, що бере з осколка невеликий стабільний струм, а сплав використовує, щоб прив’язати напрямні башмаки машини до одного стійкого маршруту. 2208 року випробувальні сани з таким з’єднувачем утримували маршрут сорок хвилин і повернулися тим самим шляхом, яким спустилися.
Мав з’єднувач і побічний ефект, якого ніхто не планував. Будь-яка машина з ним могла живити від осколка зброю та щити. І водночас ставала помітною для всього в шахті, що реагувало на енергію.
# Озброєння
Першими точками кріплення носія були різаки для породи, щоб розчищати напрямний канал від уламків. Після того як автономні зонди почали повертатися зі слідами ударів, Директорат схвалив кулемети, потім гармати, а потім лазер із живленням від конденсатора. Проста болтова турель лишалася в кожній конструкції як останній засіб: вона стріляла повторюваними малопотужними зарядами й ніколи не вичерпувалася. Див. озброєння.
# Невдача 2214 року
Перший підіймач, сертифікований для екіпажу, 2214 року випробували без людей. Він спустився, втримав маршрут, повернувся — і прибув порожнім, з осколком у ядрі, якого не було в стартовому маніфесті. Ільян спустився до випробувальної люльки для подальшого калібрування й не повернувся. Див. випробування на повернення 2214 року.
# C-9
Коли Директорат призупинив пілотовані спуски, асистентка Ільяна Яра Демір продовжила роботу. Вона відбудувала його з’єднувач за його нотатками й встановила на первісну розвідувальну раму — найстаріше обладнання, яке будь-коли поверталося з шахти. Щоб зекономити масу й зменшити радіовплив, вона скоротила конструкцію до одного пілота. Так з’явився C-9 «Мандрівник». 2217 року його сертифікували для безпілотних випробувань. Для пілота його так і не сертифікували.
Пов’язані статті
ЗАПИС АРХІВУРеактор і фазовий з’єднувачІнтерфейс реактора, що бере невеликий стабільний струм з осколка Розлому, прив’язує носій до маршруту й вирішує, які системи отримають живлення.
ЗАПИС АРХІВУC-9 «Мандрівник»Промисловий ліфт, сертифікований для перевезення людей, перебудований на броньований носій для одного пілота. Єдиний апарат, що спускається в Розлом.
ЗАПИС АРХІВУІльян ВеннКонструктор фазового з’єднувача й підіймача, здатного повертатися. Зник безвісти 2214 року. Його голос був в останньому пакеті затемнення.
ЗАПИС АРХІВУЯра ДемірАсистентка Ільяна Венна й механікиня, яка перетворила його з’єднувач на C-9. Вона була свідком його зникнення.
ЗАПИС АРХІВУВипробування на повернення 2214 рокуПерший підіймач, сертифікований для екіпажу, повертається з Розлому порожнім і привозить осколок, якого ніхто не відправляв униз. За кілька днів його конструктор зникає.