Осколки Розлому — уламки аномальної речовини, які знаходять у ретрансляторах, сплаві й ядрах вартових шахти. Вони схожі на дрібні кристали темного скла з ледь помітним внутрішнім світлом. Після вилучення вони зберігають відтворювану енергетичну сигнатуру, якої досить, щоб живити фазовий з’єднувач стільки, скільки хтось будь-коли вимірював.
# Історія
Перший осколок знайшли 2192 року — вплавленим у друковану плату ретранслятора, що відмовив і повернувся теплим. Див. Теплий ретранслятор. Його каталогізували як RS-0001. Він досі живить годинник станції в Центрі керування ретрансляторами.
Найвідоміший осколок — той, якого не було в переліку і який знайшли в підіймачі L-1 після випробування повернення 2214 року. Його сигнатура не збігається ні з чим у записах. Він запечатаний у лабораторіях «Астеріона», де персонал називає його пасажиром.
# Властивості
- Стабільна віддача. Через з’єднувач осколок дає невеликий рівний струм.
- Пам’ять матеріалу. Осколок може відтворювати фізичні стани (тепло, напруженість поля, вібрацію), що панували, коли він утворився.
- Неспокійний візерунок. Вилучений осколок дає стабільну лабораторну сигнатуру, але його внутрішній візерунок не перестає змінюватися.
Осколки Розлому — не звичайне паливо. Науковці Директорату описують їх як «батарею, що водночас є записом». Ільян Венн називав їх «рубцевою тканиною».
# Під час спуску
C-9 добуває уламки осколків з ядер вартових і решток ретрансляторів. Нагору ретранслятором вони йдуть як дані, а не як речовина. Кожен запис дає «Астеріону» змогу вести постійні дослідження реактора, зброї, корпусу, дронів і щитів носія.


