«Астеріон» обслуговує змішаний екіпаж зі співробітників Директорату, підрядників і відряджених науковців. Після затемнення більшість із них евакуювали до зовнішнього кільця. На внутрішньому кільці довкола краю шахти лишилася мінімальна зміна — близько шістдесяти людей.
# Підрозділи
- Центр керування ретрансляторами: підтримує роботу буферизованого ланцюга ретрансляторів. Після затемнення працює лише з верхнім ретранслятором. Нічна начальниця — Сана Окафор.
- Служба люльки: запускає й приймає машини зі стартової люльки. Головна механікиня проєкту C-9 — Яра Демір.
- Спостереження: фіксує кожен вимір, зроблений із краю шахти, і веде архів, з якого складено цю вікі.
- Лабораторії осколків: вивчають підняті осколки Розлому, зокрема запечатаний осколок, відомий як «пасажир».
- Склади: готують і комплектують поставки Директорату для складів у шахті.
# Життя на краю
Персонал «Астеріона» працює довгими вахтами на станції, де ніколи не буває тихо. Край шахти гуде на частоті трохи нижче порогу чутності, а блакитне світло напрямного каналу всю ніч просочується в оглядове кільце. Новачків попереджають не спати в кімнатах із вікнами на шахту. Більшість однаково так робить уже за місяць.
Серед традицій екіпажу — лишати в люльці увімкнене світло для кожної машини, яка ще внизу, і писати імена втрачених зондів на внутрішньому боці корпусу замка краю. Першим там стоїть K-1. Останнє ім’я, написане до 2217 року, належить не зонду. Це ім’я Ільяна.

