Історія з архіву: реконструкція за журналами та свідченнями. Там, де запису немає, діалоги відтворено.
Зонд назвали K-1, бо він був у них єдиний. Його зробили для шахт на півночі: біла куля завбільшки з диню, з однією лінзою й гніздом для кабелю зверху. Джуно, наймолодша з бурильниць, намалювала під лінзою усмішку. Реєс дозволив її залишити.
Його опустили о 14:20. Реєс записав час у записник і підкреслив, бо вже тоді почав підозрювати, що час матиме значення.
Перші чотириста метрів K-1 нічим не дивував. Стіни були з того самого ребристого сірого сплаву, що й на краю. Поруч, мов освітлена дорога, біг блакитний канал. Лічильник кабелю й далекомір сходилися з точністю до метра. Джуно зачитувала цифри знудженим голосом, і Реєса це заспокоювало.
На шестистах метрах вони перестали сходитися.
— Лічильник каже шістсот дванадцять, — сказала Джуно. — Далекомір — вісімсот із чимось. Вісімсот сорок.
— Перекалібруй.
— Перекалібрувала. Каже вісімсот сорок. А тепер — вісімсот дев’яносто.
Кабель не рухався. Реєс дивився на котушку й бачив, як вона не рухається.
На позначці 1,4 кілометра за лічильником кабель провис. Гальмо втримало. Ніхто не озивався. Потім дзенькнув приймач. K-1 передавав сам — крізь породу, яка мала б глушити сигнал, на частоті, на яку його ніколи не налаштовували.
Пакети були чисті. Температура, тиск, гравітація на два відсотки вища за норму. Глибина, що не збігалася ні з кабелем, ні з далекоміром. І часова позначка на кожному пакеті — із внутрішнього годинника зонда, звіреного того ранку із супутниковим еталоном.
Перший пакет мав позначку 14:09.
Джуно засміялася — коротко й невесело: «Годинник збився».
— Перевір.
Вона перевірила останню підтверджену синхронізацію зонда. Перевірила годинник приймача. Перевірила супутник. Усі три сходилися: старт о 14:20. Пакети сходилися лише між собою. Вони тягнулися від 14:09 до 14:28, загалом дев’ятнадцять хвилин, а потім обірвалися. Перший із них було надіслано — за будь-яким годинником на поверхні — за одинадцять хвилин до того, як хтось торкнувся кабелю.
Реєс лишався на краю довго після того, як інші пішли до вантажівок. Канал світився під ним, рівно й байдуже. Він розгорнув записник на сторінці, де вранці написав розлом у дні улоговини, і закреслив у дні улоговини.
Нижче він дописав: Це не діра. Діра — це там, де чогось немає.
Він довго думав про останній пакет. Той був найкоротший. Жодної телеметрії — лише часова позначка й одне зображення з лінзи, засвічене майже до білого. Посеред білого, якщо хотілося це побачити, був обрис, схожий на кулю завбільшки з диню, що дивилася вгору.
K-1 так і не знайшли. Його останнє зображення зберігається в архіві «Астеріона» з обмеженим доступом. Див. також Непідтверджені спостереження, запис U-2.
Пов’язані статті
ЗАПИС АРХІВУВідкриття Розлому (2189)Звичайна геофізична розвідка улоговини Хепрі натрапляє на шахту там, де мала бути корінна порода, і на зонд, який звітує раніше, ніж його запустили.
ЗАПИС АРХІВУД-р Томас РеєсГеофізик, який 2189 року знайшов Розлом, дав йому назву й двадцять років доводив, що всі його суперечливі виміри правильні.
ЗАПИС АРХІВУФізика РозломуДрейф глибини, сигнали, що приходять зарано, теплі ретранслятори й геометрія, яка складається на межах секторів: виміряні аномалії шахти та правила, за якими екіпаж у ній виживає.
НЕПІДТВЕРДЖЕНЕ ПОВІДОМЛЕННЯНепідтверджені спостереженняТри машини, кожну з яких бачили лише раз, на пошкодженому записі, одним приладом. Архів не закриває їхніх справ.